Ця стаття не претендує на всеохопність і є лише суб’єктивною спробою розкрити поняття «урбаністики» через огляд низки ідей та явищ, важливих для її становлення. Ми свідомі того, що як сам цей термін, так і історія розвитку урбаністики в Україні ще чекають на детальне наукове дослідження.

Історія

Слово «урбаністика» набуло популярності в Україні протягом останніх 10 років. Його використовують на позначення специфічного підходу до вивчення, планування і творення міст, який приділяє особливу увагу взаємодії міських житель_ок зі збудованим середовищем. У пострадянському контексті урбаністика як діяльність, спрямована на зміни в місті і його просторі, на противагу традиційним підходам, використовує більше напрацювань соціальних наук, міждисциплінарності і західних практик. Англійською це слово перекладають чи то як «urbanism», чи то як «urbanistics», чи то ще якось по-іншому: знайти буквальний переклад не завжди просто через багатозначність трактувань і особливі відтінки, яких термін набув у різних мовах, культурах і країнах.

Поширення «урбаністики» пов’язане з діяльністю антизабудовних і велосипедних ініціатив. 2007 року після чергового ДТП зі смертю велосипедиста була заснована Асоціація велосипедистів Києва, яка почала працювати над створенням у місті велосипедної інфраструктури. Того ж року виникла ініціатива «Збережи старий Київ», що боролася проти будівництва на Пейзажній алеї і в кількох інших місцях, але через внутрішні ідеологічні суперечки згодом припинила діяльність. На початку 2010-х років у Києві відбувся масштабний протест проти перетворення Гостинного двору на торговий центр, в Одесі — кампанія «Генеральный протест» проти ухвалення нового генплану, а в Харкові — рух «Зеленый фронт» проти вирубування дерев у Парку Горького.

На початку 2010-х урбаністичні ініціативи активно розвивалися у Львові.Там провели одну з перших краудфандингових кампаній «Врятувати Меркурія», активіст_ки якої зібрали більше 130 тисяч гривень для реставрації аварійної скульптури. Невдовзі після цього виникла ініціатива «Дайте пройти!», в рамках якої гроші збирали для встановлення вздовж проїжджої частини антипаркувальних стовпчиків. Ця ініціатива згодом трансформувалася в урбан-рух Lypneva.com, що займався популяризацією створення публічних просторів і сталої міської мобільності. Активістське облаштування невеликого громадського простору на площі Галицькій знайшло продовження у краудфандинговій кампанії з міського озеленення. Її ініціатор Олександр Шутюк разом із соціологинею Олександрою Сладковою продовжили працювати над розвитком комфортних публічних просторів в межах створеного у міської раді Відділу урбаністики, а згодом — Інституту просторового розвитку.

Крім Львова, на початку 2010-х років урбаністикою цікавилися також органи влади у Києві та Вінниці. Департамент містобудування і архітектури КМДА привозив в Україну колишнього мера Боготи Енріке Пеньялосу, а при Вінницькій міській раді працював швейцарський урбаніст Урс Томанн, за участі якого там розробили Комплексну стратегію міського транспорту і просторового розвитку.

Розвиток урбаністики в Україні пов’язаний з діяльністю німецьких фондів.З 2008 року в Києві діє Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля, пов’язаного з німецькою партією Зелених. В рамках програми «Сприяння демократії» Представництво підтримало багато урбаністичних проектів і подій, включно з виданням кількох випусків збірки «Урбаністичні студії». 2009 року у Львові почався спільний проект Інтегрованого розвитку центральної частини міста, який здійснювався у співпраці міської ради і Німецького урядового товариства міжнародного співробітництва GIZ. Після зміни влади у 2014 році GIZ почало активну співпрацю з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, в рамках якої німецькі експерт_ки надають консультації щодо проведення реформ і популяризують інтегрований розвиток міст, зокрема, через розробку стратегій інтегрованого розвитку Полтави, Житомира, Вінниці, Чернівців, Львова і Подільського району у Києві.

Першими дослідницькою та освітньою урбаністичними інституціями в Україні були Центр міської історії та CANactions. Центр міської історії Центрально-Східної Європи діє у Львові з 2004 року. Він підтримує історичні дослідження міст, пропонує резиденції для молодих науков_ць, організовує виставки й урбаністичні літні школи. З 2008 року в Києві почав проходити міжнародний архітектурний фестиваль CANactions, заснований Віктором Зотовим. Він проводить міждисциплінарні урбаністичні воркшопи, організовує щотижневі публічні події, а у 2015 року відкрив школу післядипломної урбаністичної освіти. Цього року CANactions переклав українською мовою книжку «Міста для людей», а також привіз до Києва її автора — одного з найвідоміших у світі урбаністів Йена Ґела.

На поширення урбаністики в Україні вплинули процеси в Росії. 2009 року там відкрився приватний інститут Strelka, для якого нідерландський архітектор Рем Колхас розробив програму післядипломної освіти. Крім цього, інститут почав видавати книжки і долучився до масштабної програми перебудови московських вулиць, ініційованої мером Сергієм Собяніним за участі Йена Ґела. За кілька років після цього ЖЖ-блогери Максим Кац та Ілля Варламов засновували фонд «Городские проекты». Організація займається популяризацією створення якісних публічних просторів, розвитку громадського електротранспорту і заборони хаотичного паркування. Масштабна реконструкція центру Москви і діяльність Варламова, який на початку 2010-х роках був одним з найпопулярніших російських блогерів, зробили термін «урбаністика» і підходи до міського розвитку, для позначення яких його використовували, знаними не тільки в Росії, але й у інших країнах, що раніше входили до складу Радянського Союзу.

У 2014 році після революції в Україні відбувся сплеск міського активізму.З’явилося багато міських і локальних низових ініціатив, які опікуються урбаністичними питаннями. Серед інших, до них належать «Культурний ді@лог» у Кременчуці, «CityLab» у Полтаві, «Міські реформи», «Критичне мислення» та «Urban Forms Center» у Харкові, «Група 109» і «Urban Ideas» у Львові, «Urban Inst.» в Одесі, «Агенти змін», «Urban куратори» і «Місто-сад» у Києві, «Тепле Місто» в Івано-Франківську, «Культура медіальна» у Дніпрі, «URBAN.te» в Тернополі, «Proprostir» у Хмельницькому, «Промолодь» у Черкасах та інші.

У багатьох містах стали відбуватися різні форуми і події, присвячені міському розвитку. Кілька університетів почали рухатися в напрямку відкриття навчальних програм з урбаністичних студій. На платформі Prometheus з’явився перший онлайн-курс «Урбаністика: сучасне місто». Органи влади зайнялися запозиченням «кращих європейських практик», зокрема, інструментів громадського залучення до прийняття рішень, найпопулярнішими з яких стали електронні петиції і громадський бюджет. В результаті фінансової децентралізації громади отримали більше ресурсів і, серед іншого, почали інвестувати їх у публічні простори та міський транспорт. Процес національного рефорування запустив низку позитивних змін у підходах до міського розвитку, наприклад, запровадження електронного квитка, зниження швидкості руху в містах, енергомодернізацію будівель та оновлення державних будівельних норм.

2016 року CEDOS ініціював консолідацію «Українського урбаністичного руху» як мережі взаємодії міських ініціатив. Для аналізу передумов і можливостей розвитку урбаністики в Україні відбулося дві стратегічні сесії, учасни_ці яких сформулювали Хартію і визначили бажані напрямки розвитку: функціонування онлайн-платформи, проведення регулярного форуму, створення можливостей для обміну досвідом і початок адвокації політичних змін.